Комплексна діагностика гломерулонефриту: методи, лабораторні аналізи, біопсія нирок та лікування
- Категорія: Корисна інформація;
🩺 Комплексна діагностика гломерулонефриту: ключові симптоми та методи обстеження
Гломерулонефрит — це складне імунозапальне захворювання нирок, що уражає ниркові клубочки, а також канальці та інтерстиціальну тканину. Патологія може розвиватися як самостійний процес або виступати ускладненням інших інфекційних та системних хвороб. Своєчасний комплексний огляд у лікаря-нефролога є вирішальним для збереження функції нирок.
🚨 Клінічні тривожні симптоми: Набряки обличчя та кінцівок, сеча брудно-коричневого кольору (гематурія), підвищення артеріального тиску, спрага та загальна слабкість.
🔬 Точний діагноз: Окрім аналізів сечі та крові, «золотим стандартом» для встановлення морфологічної форми хвороби є пункційна біопсія нирки.
Які лабораторні та візуальні дослідження призначає нефролог і як проводиться диференційна діагностика — читайте у статті.
Діагностика гломерулонефриту: етіологія, симптоматика, лабораторно-інструментальний комплекс та принципи терапії
Основні причини виникнення патології
Розвиток запального процесу в ниркових клубочках може бути спровокований широким спектром внутрішніх та зовнішніх факторів:
- Будь-який інфекційний процес у організмі (особливо стрептококова інфекція носоглотки чи шкіри);
- Отруєння токсичними речовинами та хімічними сполуками;
- Системні патології: системний червоний вовчак, васкуліт, ревматоїдний артрит, саркоїдоз, склеродермія, синдром Шегрена, синдром Шарпа та інші;
- Опромінення новоутворень під час променевої терапії;
- Спадковий фактор відіграє важливу роль у схильності до імунокомплексних уражень.
Симптоматика та клінічні прояви
Прояви хвороби залежать від того, в якій фазі вона знаходиться — гострій чи хронічній. Найчастіше її симптоми схожі на ознаки інших запальних процесів. Загальні клінічні прояви такі:
| ⚠️ Специфічні сечові та набрякові симптоми | 🌡️ Загальносоматичні та інтоксикаційні ознаки |
|---|---|
| • Кров'янисті виділення брудно-коричневого кольору із сечею (макрогематурія, сеча кольору «м'ясних змивів»); • Набряки кінцівок та обличчя (особливо виражені на повіках уранці та на гомілках). |
• Підвищення температури тіла (особливо за гострої стадії); • Виражена спрага; • Втрата апетиту, на фоні якої можливе збільшення маси тіла через затримку рідини; • Нудота, блювання; • Головний біль, загальна слабкість та артеріальна гіпертензія. |
Порядок проведення діагностичних процедур
Під час первинного прийому лікар оглядає хворого та проводиться опитування. Потрібно з'ясувати, чи не перенесла людина респіраторні чи інші інфекції перед зверненням по допомогу.
1. Лабораторна діагностика гломерулонефриту полягає в наступному:
- Робиться забір сечі: збільшений вміст лейкоцитів, еритроцитів, наявність білка (протеїнурія) вкажуть на запальний процес;
- Проводиться тест на титри антитіл до стрептококу (АСЛО);
- У сироватці крові знижується загальний білок та підвищується рівень глобулінів (альфа-1, альфа-2);
- При гострій формі зменшується кількість компонентів комплементу С3 та С4.
2. Візуальні та інструментальні методи:
- Ультразвукове дослідження (УЗД) нирок та органів черевної порожнини;
- Ангіоренографія (УЗГД ниркових судин) для оцінки кровотоку;
- Електрокардіограма (ЕКГ) для контролю роботи серця при гіпертензії;
- Перевірка очного дна окулістом (виявлення ангіопатії сітківки).
Диференційна діагностика та морфологічна верифікація
Оскільки захворювання може виникнути на фоні основної патології, а також мати схожі симптоми з іншими хворобами нирок, його необхідно відокремити від інших діагнозів. Для цього застосовують біопсію нирок. Досліджується шматочок тканини (біоптат). Це допомагає не лише провести диференціювання, а й встановити точну морфологічну картину хронічного гломерулонефриту, а також коректно скоригувати подальше лікування.
• Показання: Наявність відповідних скарг пацієнта та підозра лікаря на даний діагноз. Обстеження проводиться як в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах.
• Протипоказання: Базові діагностичні методи при цій хворобі досить прості і не становлять складнощів ані для пацієнта, ані для лікаря. Вони проводяться досить швидко, за винятком випадків, коли потрібен повторний динамічний лабораторний контроль.
Сучасні підходи до лікування
Хворому із цією патологією необхідна госпіталізація. Лікувальні заходи є комплексними і охоплюють такі напрямки:
- Усунення основної причини хвороби та санація вогнищ інфекції;
- Строгий постільний режим у гострому періоді;
- Спеціальне дієтичне харчування (з обмеженням кухонної солі та білка);
- Симптоматична терапія (зниження артеріального тиску, зняття набряків);
- Призначення антибіотиків, сечогінних препаратів та засобів, що коригують імунітет;
- Імуносупресивна гормонотерапія (глюкокортикоїди, цитостатики);
- Застосування методів еферентної терапії (плазмаферез);
- У важких випадках хронічної ниркової недостатності — гемодіаліз або пересаджування нирки.