Діагностика писемного мовлення

Діагностика писемного мовлення


Діагностика писемного мовлення - методика, що допомагає визначити проблемні зони в області письма та граматики. Вона підходить дітям та дорослим незалежно від віку.

Загальна інформація

Найчастіше «письмовий» дефект виникає з урахуванням «усного». Останній може бути обмеженим через несформованість звукової частини, фонетико-фонематичних або лексико-граматичних проблем, змішування та замінність літер та складів через втрату слуху.

Лікар при підборі виду заняття (індивідуальне чи групове) звертає увагу на такі моменти:

  • як здійснюється запис чи промовляється слово;
  • який звук підбирається і яка літера йому відповідає;
  • чи відчуває обстежуваний проблеми під час вимови речень, окремих слів.

Велику увагу приділяють техніці читання. Під час її проведення читача не виправляють та не роблять йому зауважень. Це дозволяє оцінити логічний ланцюжок осмислення їм тексту, вловити місця, що важко читати, і знайти розумне пояснення цьому з точки зору роботи лівої півкулі.

Особливо важлива діагностика писемного мовлення молодших школярів. У ранньому віці виправити патології звуко-мовного характеру набагато простіше, ніж у старшому. Така дисграфія може допомогти визначити серйозні відхилення у розумовому розвитку дитини та вчасно їх згладити чи усунути.

Сукупність таких дисфункцій як несформульованість мови, почуття ритму та тілесної схеми призводить до гальмування сприйняття та відтворення. Це говорить про прогалини у розвитку людини, які потребують усунення.

Процес проведення процедури

Підготовка

Спочатку спеціаліст проводить огляд та опитування хворого. Насамперед обстежують дихальні органи, носову та ротову ділянку, а також призначають рентген, КТ або МРТ (при необхідності). Це визначає правильний вибір методології при подальшому тестуванні.

Діагностика писемного мовлення

Для отримання результатів застосовують такі варіанти діагностики:

  • списування з друкованого чи рукописного тексту, а також з додаванням ускладненого завдання у логіко-граматичному напрямку (виділити, знайти, наголосити, вказати);
  • слуховий диктант для зорового самоконтролю, який допомагає побачити зв'язок між аналізаторами, які беруть участь у листі;
  • самостійне написання (назв до обраних картинок чи зображень, сюжетів, а також короткий виклад чи твір на будь-яку тематику).

Для того, щоб отримати висновок про читання, потрібно застосовувати альбом оптичних проб, який заснований на:

  • розумінні та знанні рукописних та друкованих літер;
  • впізнанні (розпізнаванні) позначень і символів (недописаних, переписаних, з пунктирами, перепустками, неправильно розміщених або накладених один на одного, у тому числі і дзеркальних, а також «зашумлених»);
  • конструюванні (складання) словофраз.

Реабілітаційний період

Оброблені результати порівнюють із даними досліджень. Потім визначають превалюючі мовно-письмові дефекти (недостатність знань чи недорозвиненість звукочутності, зокрема несприйнятливість фонематики).

Для ліквідації нехарактерних змін розробляють спеціальні вправи, гімнастику та інші заходи. Також актуальними є тренування пам'яті.

Існують готові комплекси спецвправ для роботи в домашніх умовах.

Показання

Діагностика порушень писемного мовлення необхідна людям, які вони виявлено. Також її призначають як профілактику.

Протипоказання

Заборон на здійснення такої терапії немає. Вона набула широкого поширення у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах.

Ускладнення

Наслідків немає.


Відгуки