Загальна інформація

Вперше це захворювання виявили в 1983 році на основі дослідження СНІДу вчені Люк Монтаньє та Роберт Галло. За це відкриття у 2008 році вони були удостоєні Нобелівської премії.

Основним джерелом зараження є інфікована людина. Існує кілька шляхів передачі цієї патології:

• від хворої матері новонародженій дитині;
• через статевий контакт будь-якої форми;
• шляхом переливання крові.

Збудники цієї інфекції переважно перебувають у спермі, крові, вагінальному секреті, менструальних виділеннях. Шкідливий агент також може бути виявлений і в слині, молоці (грудному), сльозовій та спинномозковій рідинах. Незважаючи на це, випадків зараження при поцілунку або укусі на сьогоднішній день не зафіксовано. Крім того, кров зараженої людини, яка потрапила на шкіру здорової, не призведе до інфікування, якщо на шкірі відсутні подряпини, відкриті рани чи виразки.

Сприйнятливість організму людини до цього захворювання дуже висока. Проте є винятки. Нині вчені займаються дослідженнями, які передбачають існування групи людей, несприйнятливих до цієї інфекції. Причиною може бути наявність специфічних антитіл IgA.

Процес проведення

Лікування ВІЛ-інфекції досі ще не розроблено. Існують лише методи, що дозволяють підтримувати стан хворого у стабільному режимі. Найбільш ефективним способом вважається антиретровірусна терапія (АРВТ). Завдяки їй пригнічується розмноження шкідливих агентів в організмі, тим самим зупиняється розвиток хвороби. Вірус імунодефіциту людини може тривалий час протікати без симптомів, тому при виявленні хоча б однієї ознаки, що вказує на наявність інфекції, необхідно негайно звертатися до фахівця. Проведення терапії на ранніх стадіях має високі шанси на позитивний результат, коли пацієнт може прожити до 70-80 років.

АРВТ призначають на підставі результатів лабораторних досліджень, а її корекцію обґрунтовують постійним контролем рівня РНК ВІЛ у плазмі (вірусне навантаження) та кількості СD4+Т-клітин у периферичній крові. При цьому терапію починають лише після лікування серйозних опортуністичних захворювань.

Лікування ВІЛ-інфекції у дітей здійснюється також із використанням різних лікарських препаратів, проте, порівняно з дорослими, не всі ліки їм підходять. Тому при виявленні симптоматики цієї недуги у дитини рекомендується терміново звернутися до лікаря, який призначить засоби, ефективні для його лікування.

Показання

• постійна втома (навіть після нічного сну);
• підвищене потовиділення та температура тіла;
• збільшення лімфатичних вузлів;
• періодична нудота, блювання, розлад шлунка;
• виявлення виразок у роті та на статевих органах;
• поява сухого кашлю;
• швидка втрата ваги з невідомих причин;
• неврологічні проблеми (депресія, дратівливість тощо).

Безсумнівно, що всі перераховані вище симптоми можуть бути провісниками та інших хвороб. Однак за їх тривалості в часі, а також за наявності епізодів, які могли призвести до зараження, вищеописана симптоматика вказує на можливість інфікування вірусом імунодефіциту людини.

Протипоказання

Серйозні аргументи для початку АРВТ: висока ймовірність ефективного стримування вірусної реплікації; підтримання функціональності імунітету; поліпшення якості та тривалості життя; зменшення ризику виникнення несприйнятливості до ліків через ранню зупинку розмноження вірусу в організмі; мінімізація побічних ефектів від лікарських засобів.

Негативними моментами раннього застосування терапії можуть бути: токсичні лікарські ефекти; ймовірність розвитку ранньої лікарської несприйнятливості; обмеження методів лікування у майбутньому та ін.