Симптоми, при яких варто звернутися до отоларинголога:

• біль у вусі, в носі і горлі, що підсилюється при ковтанні, еродують в шию.
• кровотечі з носа, вуха, глотки, гортані;
• відсутність нюху (аносмія);
• гугнявість;
• рясні виділення з вух;
• зниження слуху (туговухість);
• збільшення лімфовузлів голови і шиї;
• шум у вухах;
• запаморочення;
• наліт у порожнині рота, неприємний запах.

Захворювання, які вивчає отоларингологія:

• захворювання зовнішнього носа: екзема, фурункул, сикоз;
• захворювання порожнини носа: риніт, нежить, кровотеча;
• захворювання перегородки носа: викривлення, поліп, гематома, абсцес;
• придаткових пазух носа: синусит, фронтит, етмоїдит, сфеноїдит;
• захворювання глотки запального характеру: фарингіт, ангіна, гострий тонзиліт, фарінгомікоз, гіпертрофія мигдалин;
• механічні та опікові ушкодження глотки;
• захворювання і травми зовнішнього вуха: отит, перихондрит, отомікоз, фурункул, термічний і хімічний опік, сірчана пробка;
• гострі і хронічні інфекційні та запальні захворювання середнього вуха: мастоидит, отит, тимпаносклероз, тубоотит;
• захворювання внутрішнього вуха: отосклероз, хвороба Меньєра, лабіринтит, туговухість;
• гострі і хронічні інфекційні та запальні захворювання гортані, трахеї і стравоходу: ангіна, ларингіт, стеноз, трахеїт, папіломатоз;
• термічні та хімічні опіки гортані, стравоходу;
• доброякісні та злоякісні новоутворення.

Діагностика та лікувальні заходи в отоларингології

На етапі діагностування захворювання проводяться такі дослідження:

• Комп'ютерна томографія;
• УЗД;
• риноскопия;
• аудіометрія;
• ендоскопія.

Після діагностичних досліджень лікар підбере пацієнтові індивідуальне лікування.