В кінці 18 століття європейські лікарі переконалися в тому, що прищеплення коров'ячої віспи забезпечує людині імунітет від важчої натуральної віспи, яка щорічно забирала більше мільйона життів.
  Незабаром вакцину захотіли переправити до Нового Світу, проте в той час не було холодильників. У 1803 році стартувала експедиція під керівництвом іспанського доктора Франсіско Хав'єра де Бальміса. Він використовував 22 хлопчиків-сиріт у віці від 8 до 10 років в якості живого ланцюжка: приблизно кожні десять днів з дозрілих на їх руках бульбашок забиралася лімфа і прищеплювалася наступним хлопчикам. Таким чином вакцина була доставлена в Мексику, країни Центральної і Південної Америки, а потім за допомогою нової партії хлопчиків в Філіппіни і Китай.