Загальна інформація

Анаспоровий сапрофіт кандида має здатність виявляти патогенез за сприятливих умов:

• Екзогенних – обумовлених травмами епідермісу та епітелію.
• Ендогенних – провокованих наявністю гіповітамінозу, дисбактеріозу, вегетоневрозу, гіпертиреозу, туберкульозу та онкології; порушеннями обміну речовин та системи травлення.

Причиною виникнення може бути неконтрольоване застосування протизаплідних засобів, цитостатиків та кортикостероїдів.

У основі розвитку хвороби – зараження організму патогенними штамами чи посилене розмноження своїх грибків і натомість зниження загального та місцевого імунітету.

Лабораторна діагностика кандидозу

Для виявлення та ідентифікації причини проводиться комплексна диференціальна діагностика кандидозу.

Мікроскопічними та культуральними дослідженнями виявляють та ідентифікують джерело та чутливість штамів паразиту на вплив протигрибкових препаратів.

Засів досліджуваного матеріалу виробляють у хромогенних селективних середовищах, інгібуючи розмноження патогенів. Точну видову ідентифікацію та ступінь чутливості до протигрибкових препаратів визначають тестами фунгіцидів. Кількісний аналіз – підрахунком числа КУО (колонієутворююча одиниця).

Діагностика кандидозу порожнини рота обов'язково супроводжується дослідженням крові, що виключає цукровий діабет, і диференціюється з алергічним та медикаментозним стоматитами, сифілісом та плоским лишаєм.

Діагностика кандидозу кишечника передбачає дослідження біопсійного тканинного матеріалу (або калу) та диференціюється із запаленням кишечника, антибіотик-асоційованою діареєю, ішемічним колітом та ентеритами.

Показання

Клінічні прояви кандидозів:

• Дріжджова пароніхія та оніхія – форми, які часто існують паралельно. Характерні ознаки: набряк, інфільтрація та гіперемія нігтьових валиків.
• Кандидамікід – вторинні алергічні прояви з еритематозно-сквамозними набряковими плямами та уртикарними хворобливими висипаннями (свідчення імунної реакції на збудник та його продукти).
• Порожнина рота (дріжджовий стоматит або молочниця) – слизова оболонка ротової порожнини покривається пластівоподібним сирним нальотом з відчуттям печіння, а на поверхні язика утворюються грубі складки. При тривалому перебігу наліт потовщується. При несвоєчасній або недостатній терапії – трансформується у генералізований.
• Кишечника - важкий дисбактеріоз, викликаний різким зростанням Candida і супроводжується газоутворенням та діареєю, білими пластівцями в стільці. У ранньому віці небезпечний – знижує рівень засвоювання важливих для повноцінного розвитку організму мікроелементів та поживних речовин та веде до втрати ваги із уповільненням зростання.
• Вульвовагініт (баланіт, баланопостит) – патологія статевих органів, викликана дисбалансом мікрофлори слизової оболонки, з відмінним свербінням і печінням, рясним сирним виділенням, що супроводжується больовими відчуттями (у процесі статевого акту або сечовипускання).
• Генералізований (гранулематозний, хронічний) – відзначається глобалізацією процесу з ураженням ротової порожнини та формуванням тривало існуючих заїд. Поверхня язика набуває грубих складок.
• Вісцеральний (системний) – вражає слизові оболонки дихальних шляхів шлунково-кишкового тракту та сечостатевих органів із переходом у септичний стан. Симптоматика проявів малопомітна чи зовсім відсутня. Підозра викликають непрямі ознаки – коли якесь захворювання внутрішніх органів має млявий, затяжний перебіг. Звичайне лікування відбувається неефективно, а антибіотики погіршують патологію.

Протипоказання та ускладнення

Тривала терапія антибіотиками широкого спектра дії сприяє провокації побічних ефектів.

Як наслідок помилок у некоректній постановці діагнозу – можливі проблемні ризики.